Неодмінним атрибутом шкільної форми був піонерський галстук (в молодших класах його заміняв значок жовтеняти, а в старших – комсомольський значок). Кожного ранку чергові перевіряли їх наявність, а потім на лінійці називали тих, хто «з'явився до школи без галстука».
Перебудова змінила відношення до шкільної форми. ЇЇ почали вважати одним із засобів придушення індивідуальності, який заважає гармонійному розвиткові особистості. В результаті від обов'язкової для всіх шкільної форми відмовились, і деякий час вона була відсутня в українських школах.
Пройшло декілька років, і шкільна форма почала повертатися, хоч і в дещо іншому вигляді. Тепер це свого роду корпоративний одяг окремих шкіл, який призначений для того, щоб відрізняти учнів даної школи від усіх інших. Проте, відтоді все голосніше лунають голоси, що закликають зробити шкільну форму обов'язковою для всіх шкіл країни.
Головним плюсом шкільної форми є те, що вона дещо пом'якшує наявні ознаки соціального розшарування серед дітей і підлітків. В таких містечках як Новомиргород, де відсутні приватні навчальні заклади, особливо помітна різниця в матеріальному становищі сімей. Деякі діти, яких батьки одягають в дорогих магазинах, зневажливо ставляться до просто одягнених учнів (а часом і вчителів), які іноді змушені купувати одяг у Second Hand.
З іншого боку, приховати цю різницю не зможе ніяка форма. Є ще взуття, косметика, ювелірні прикраси, мобільні телефони і т.д. І діти з більш забезпечених сімей завжди знайдуть (самі чи за допомогою батьків) можливість підкреслити свій соціальний статус.
Інший плюс шкільної форми – її дисциплінуюча дія. Який би дизайн не придумали для шкільної форми, в будь-якому випадку він буде строгим і діловим, не буде відволікати учнів від основного заняття – вивчення шкільної програми. Певна, що новомиргородським учителям доводиться прикладати значні зусилля для боротьби з розхристаністю деяких учнів чи провокуючою поведінкою деяких старшокласниць, які ходять на уроки в занадто відвертих нарядах.
Нарешті, ще один важливий плюс шкільної форми полягає в тому, що вона, як і будь-який інший корпоративний одяг, сприяє об'єднанню колективу.
В той же час, шкільна форма має і свої, досить вагомі, мінуси. Перший з них – це, звісно ж, придушення індивідуальності. Яким би гарним не був дизайн форми, вона ніколи не буде однаково подобатись усім. А для дітей і підлітків відсутність можливості виразити себе в одязі може бути досить відчутним стресом, який заважає повноцінному та гармонійному розвиткові особистості.
Ще один мінус торкається більше не дітей, а їхніх батьків. Додаткові витрати на одяг, який дитина не буде носити ніде крім школи, будуть безболісними далеко не для всіх сімей. Тому значна частина батьків вважає, що краще «хай носить те, що є».
Отже, який з усього цього можна зробити висновок? Потрібна шкільна форма чи ні? Особисто я вважаю, що ідея відновлення єдиної шкільної форми в масштабах країни є абсолютно безперспективною. Не той нині час. А от ідея шкільної форми як корпоративного одягу є більш продуктивною. Однак, прийнятна вона лише в тому випадку, коли школа дійсно являє собою корпорацію, тобто якщо її відмінності від усіх інших шкіл є більш суттєвими, ніж просто особливий одяг учнів.