Четвер
20.06.2019
15:38
Форма входу
Школа №4
Наше опитування
Хто відвідав сайт
Всього відповідей: 287
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Пошук
Календар подій
«  Червень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів записів
Наші друзі
Андріївський ДНЗ "Ластівка"
Новоукраїнська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №4
Головна » 2013 » Червень » 19 » КРИЗА СЕМИ РОКІВ
10:13
КРИЗА СЕМИ РОКІВ

КРИЗА СЕМИ РОКІВ, АБО

«ОБЕРЕЖНО: ШКОЛА!»

Колізії семирічного віку

Посієш думку — пожнеш учинок; посієш учинок — пожнеш звичку; посієш звичку — пожнеш характер; посієш характер — пожнеш долю, — так говорить прадавня мудрість. Крок за кроком, балансуючи між «можна» і «не можна», між потребами, бажаннями й суспільним визнанням, між прагненням виявити свою індивідуальність і потребою гармонічного спілкування з іншими, між поставленими цілями й своїми можливостями, дитина формує свій характер.

Однак сам характер найяскравіше починає вимальовуватися й проявлятися в дошкільному віці. У цей час складається звичний стиль поведінки, певне ставлення до дійсності.

Дитина включається в групу ровесників у дитячому садку, керовану вихователькою, яка, як правило, стає для неї нарівні з батьками найбільш важливою особою. Спочатку дитина адаптується до навколишніх і засвоює норми й способи схвалюваної батьками й вихователями поведінки. Паралельно йде інший процес — процес індивідуалізації; кожна дитина прагне знайти в собі щось, що виділяє її серед інших дітей або позитивно в різних видах творчості чи спорті, або у витівках і пустощах. При цьому діти орієнтуються не стільки на оцінку однолітків, скільки на батьків і виховательок.

*    «Вступ дитини до школи означає для дітей перехід до нового способу життя, нової провідної діяльності; це рішуче позначається на формуванні всієї особистості дитини». А. І. Божович

Навчальна діяльність — діяльність, безпосередньо спрямована на засвоєння науки й культури.

Під час навчання дитина вперше зустрічається з рядом строгих правил, з якими їй доводиться співвідносити свою поведінку. Колишній дошкільник звикає до цього нелегко. Уже після 2 — 3 тижнів навчання в школі починається критичний момент і, якщо дитину не підготували, наступає розчарування в школі. Тільки після виникнення інтересу до самого процесу навчання формується інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба в набутті знань.

Нові правила й обов’язки хоча й сприймаються багатьма семилітками «в штики» (особливо важко адаптуватися домашнім дітям), відіграють важливу роль у становленні особистості кожного із них. Організованість, звичка до систематичної праці, цілеспрямованість, наполегливість, акуратність, дисциплінованість, працьовитість — якості, які майже не розвивалися раніше, а на цьому етапі стають домінуючими. І дитина приймає їх, тому що як і раніше вважають школу джерелом знань, а школярів — незрівнянно більш «дорослими», аніж дітей підготовчої групи дитячого садка.

*    У дитини починають складатися нові стосунки: із учителями, однокласниками, з’являються шкільні друзі. Її діяльність — навчання — уперше починають всерйоз оцінювати, і ці оцінки виявляються настільки важливими, що впливають на ставлення до неї й учителів, і батьків, і однокласників.

Треба сказати, що дітям подобається вчитися, одержувати нові знання, якщо тільки дорослі не встигнугь відбити це бажання. Своє навчання першокласники сприймають як дуже важливе й потрібне заняття і спочатку намагаються із усіх сил. Вони із задоволенням відзначають у собі появу нових якостей, їм подобається, що вони стають «розумнішими». Школа вимагає концентрації. Якщо в садку вихователі намагалися створити ситуації, у яких би малюк одержував нові знання завдяки мимовільній увазі й в ігровій формі, то школа диктує нові прийоми й способи навчання: дитина повинна утримувати свою увагу на досліджуваній темі досить довго. Розвивається довільна увага.

Як ми вже говорили, далеко не у всіх семиліток процес адаптації до школи проходить гладко. Новий колектив, нові правила змушують дитину мінятися — і не завжди в той бік, у який хотілося б учорашньому малюкові. Розвивається психологічна криза, яка психологам відома як криза семи років. Зупинимося докладніше на деяких її особливостях (за Л. Ф. Обуховою).

1. Втрата безпосередності. Між бажанням і дією вклинюється переживання того, яке значення ця дія буде мати для самої дитини. Тут уперше виникає емоційно-значеннєва орієнтовна основа вчинку. Згідно з поглядами Д. Б. Ельконіна, там і тоді, де й коли з’являється орієнтація на зміст учинку, там і тоді дитина переходить у новий вік.

2. Манерничання, «дитина щось із себе корчить, щось приховує».

3. Симптом «гіркої цукерки»: дитині погано, але вона намагається цього не показати.

Поняття соціально-психологічної адаптації.

Перший клас школи — один із найбільш істотних і критичних періодів у житті дітей. Існують 3 рівні адаптації дітей до школи:

Високий рівень — дитина позитивно ставиться до школи; пропоновані вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; повністю опановує програму, старанна; уважно слухає вказівки вчителя; виконує вказівки без зовнішнього контролю; виявляє цікавість до самостійної роботи, усіх предметів; доручення виконує охоче; посідає хороше статусне становище в класі.

Середній рівень — дитина позитивно ставиться до школи; розуміє навчальний матеріал, засвоює основне в програмі; самостійно вирішує типові завдання; уважна при виконанні завдань, доручень, вказівок, але вимагає контролю; зосереджена за інтересом, готується до уроків, доручення виконує; дружить із багатьма дітьми в класі.

Низький рівень — дитина ставиться до школи негативно або байдуже; скаржиться на нездоров’я; переважає поганий настрій; порушує дисципліну; навчальний матеріал засвоює фрагментарно; до самостійних занять не проявляє інтересу; потребує пауз, пасивна; близьких друзів у класі не має.

Якщо ви вибираєте своїй дитині не стільки хорошу школу, скільки хорошого вчителя, то це — правильний вибір!

Перший учитель

З початком шкільного навчання діти, можливо вперше в житті, відділяються від своїх батьків і приступають до встановлення довірчих відносин з незнайомими дорослими, тому головне в школі, особливо в початкових класах, звичайно ж, учителі. Перший учитель. Тільки викладач початкових класів може підтримати інтерес до школи. Якщо він виявився нервовим, постійно кричить, то в такого керівника учень замикається. Як ви розумієте, це позначиться не тільки на ставленні до школи, а й на інтересі до процесу пізнання й навчання. Якщо вже так трапилося, то необхідно терміново міняти школу. Викладач повинен приваблювати та зацікавлювати своїх учнів, адже тільки інтерес може бути рушійної силою дитячої енергії й цікавості.

*    Незалежно від того, де, у якій школі вчиться малюк, завжди існують відмінності між тим, якої поведінки і яких учинків очікують від нього вдома та у школі. Чим сильніше буде ця відмінність, тим важче буде дитині пристосуватися до нових шкільних умов. Успішність цього періоду повною мірою залежить від обстановки в сім’ї та в школі, а також від особливостей індивідуального розвитку дитини.

Адаптація до шкільного життя багато в чому залежить від того, які стосунки встановляться з однолітками в дитини, із учителями, як батьки реагують на її успішність у школі. З найпершого дня в школі від дітей вимагають засвоєння складних соціальних норм і правил, які окреслюють коло їх поведінки як на уроках, так і на перервах. Стосунки з однокласниками встановлюються за допомогою певного балансу між співробітництвом і суперництвом. Подібним же чином складаються відносини і з викладачами, де дитині потрібно знайти певний компроміс між незалежністю й слухняністю.

На успіхи в школі впливають багато факторів. Діти зі слабким здоров’ям, стурбовані проблемами в родині або ті, хто має занижену самооцінку часто недостатньо успішно справляються зі шкільним завданням. Звичайно ж, сприйняття себе як гарного учня також впливає на успішність у школі. Однак дослідження показали, що понад 30 % учнів недооцінюють свої реальні здібності. Ці діти не очікують від себе багато чого й дуже дивуються, якщо час від часу одержують хороші оцінки. На впевненість учнів достатній вплив справляють їхні батьки. Якщо мама говорить, що в її дитини немає здібностей до математики, то малюк вірить, адже вона є для нього незаперечним авторитетом, і навіть не намагається розібратися в цьому предметі.

Помітивши, що в малюка назріває конфлікт із учителькою, негайно зустріньтеся з нею й спробуйте з’ясувати, у чому справа. Якщо ви зрозумієте, що йдеться про явну антипатію або психологічну несумісність, переведіть дитину в інший клас або міняйте школу: нічого, крім відрази до навчання й комплексу неповноцінності, така вчителька малюку не прищепить. Взагалі при будь-яких шкільних конфліктах, хоч якими б складними й непривабливими вони були, малюк завжди повинен відчувати, що ви з ним в одному таборі: допомагайте йому видертися зі складної ситуації, а не оголошуйте, заодно з директором і завучем, війну проти нього,

Рівень батьківських претензій

Деякі дорослі сприймають хід шкільного життя дитини як щось, що має прямий і безпосередній стосунок до них самих: вони гостро переживають погані оцінки, а хорошим спочатку радіють, а потім сприймають як належне. Словом, вони поводять себе так, немов шкільні успіхи їх малюка — суть оцінка їх виховних здібностей і вмінь як батьків. «Якщо моя дитина погано вчиться, то я — поганий батько», — ця думка гризе його постійно й, природно, отруює життя. Такі мами й тата хочуть відчувати себе хорошими батьками, тому їхня дитина повинна, просто зобов’язана вчитися добре!

*    Щоб зберегти гарні стосунки з дитиною, на них не повинні впливати успіхи або неуспіхи в школі. Важливо зрозуміти, що не батьки вчаться в школі, а дитина: і вона має право вчитися так, як у неї виходить, а не думати про відповідність установленій батьками «високій планці».

Переглядів: 227 | Додав: zosh4 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright MyCorp © 2019
Конструктор сайтів - uCoz