МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВИКОРИСТАННЮ 2.1. Вступ Сенсорна кімната – це організоване особливим чином навколишнє середовище, що складається з великої кількості різного виду стимуляторів, котрі впливають на органи зору, слуху, нюху, тактильні та вестибулярні рецептори. Сенсорні кімнати використовуються в медичній та психологічній практиці і призначені для розв’язання наступних завдань: навчання на основі сенсорної стимуляції; психотерапія; соціальна адаптація (наприклад, дітей з аутизмом). В сенсорній кімнаті за допомогою різних елементів створюється відчуття комфорту і безпеки. Це сприяє швидкому встановленню теплого контакту між спеціалістом та пацієнтом. Спокійна кольорова гама обстановки, м’яке світло, приємні аромати, тиха ніжна музика – все це створює відчуття спокою, умиротворення. Створені умови не лише дають приємні відчуття, але й використовуються для терапії. Недарма сенсорну кімнату називають „кімната-лікар”. Перебування в сенсорній кімнаті сприяє: покращенню емоційного стану; зниженню неспокою та агресивності; зняттю нервового збудження і тривожності; нормалізації сну; активізації мозкової діяльності; прискоренню відновних процесів після захворювань. Сенсорні кімнати використовуються в роботі як з дорослими, так і з дітьми. Відсутність небезпечних предметів, „м’яка” підлога та стіни дають дитині відчуття безпеки при пересуванні, а отже, розвивають самостійність, навики спілкування і самообслуговування, сприяють розвитку рухових та психічних навиків. В умовах цієї кімнати можна знімати страхи, невротичні стани, проводити корекцію поведінки. В ній можна проводити спеціальні заняття або просто використовувати для релаксації. Сенсорна кімната використовується як додатковий інструмент терапії і підвищує ефективність будь-яких заходів, спрямованих на покращення психічного і фізичного здоров’я людини. Сенсорна кімната може використовуватись для релаксації людей з невротичними та психосоматичними розладами та для стимуляції різних функцій організму (слуху, зору, нюху, тактильних відчуттів, рухових функцій, мовлення) у дітей з ДЦП, психічними порушеннями, ЗПР. 2.2. Теоретичні обгрунтування Ми сприймаємо навколишній світ і події, що відбуваються всередині нас за допомогою органів чуттів. Кожний з цих органів реагує на вплив навколишнього середовища та передає відповідну інформацію в ЦНС. “Сенсорний притік, надаючи інформацію в центральну нервову систему, є основним фактором, що забезпечує дозрівання мозку дитини, і визначає розвиток поведінки та психіки... Пошук засобів та методів вибіркового використання впливів середовища, що мобілізують резервні можливості нервової системи, має велике значення в практиці медицини й педагогіки”. Мозок активізується через стимуляцію базових органів – зору, слуху, нюху, тактильних вестибулярних та інших рецепторів. При деяких захворюваннях, наприклад, при ДЦП, порушеннях слуху й зору, сенсорний потік депривований. Такі люди потребують додаткової сенсорної стимуляції, котру зручніше всього реалізувати в сенсорній кімнаті, обладнаній стимуляторами різного типу. Крім того, сенсорне сприйняття часто включає емоційне забарвлення, котре можна виразити парами слів: приємно - неприємно, комфортно – дискомфортно, прекрасно – потворно. В сенсорній кімнаті можна створити умови, в яких людина буде отримувати лише позитивні емоції. Це, в свою чергу, дає можливість досягнути максимальної релаксації за мінімальний час. 2.3. Історія створення Сенсорні кімнати були розроблені в Голландії наприкінці 70-х років, де народилась ідея штучної стимуляції сенсорного сприйняття. Сенсорні кімнати використовувались реабілітологами та соціальними робітниками для роботи з найбільш важким контингентом хворих психоневрологічного профілю та грубим зниженням інтелекту. На початку 80-х років окрім Голландії одним із найактивніших користувачів сенсорних кімнат стала Великобританія. Розширилось коло пацієнтів: кімнати стали активно використовуватись при лікуванні пацієнтів з девіантною поведінкою, дітей з різними психічними відхиленнями і т.д. метод був також з успіхом випробуваний в антистресових та реабілітаційних центрах. В простих варіантах кімнати робиться акцент на методи світло кольорової та звукової терапії. Більш складні проекти пропонують створення мультисенсорної кімнати з певною тематичною атмосферою (відтворення атмосфери печери, осіннього парку). При відтворенні відповідної теми використовується комплексний вплив на органи чуттів. Наприклад: зір – сухе листя, слух – шум сухого листя, вітру в деревах, шум дощу, тактильні рецептори – листя різного розміру і форми, нюх – запахи трав і сухого листя, смак – трав’яний чай. 2.4. Напрями використання сенсорної кімнати Сенсорну Кімнату в своїй роботі можуть використовувати різні спеціалісти (лікарі, логопеди, психологи, корекційні педагоги). В залежності від форми основної патології і супутніх захворювань сеанси в сенсорній кімнаті можуть бути спрямовані на розв’язання наступних завдань: зняття м’язової і психоемоційної напруги, досягнення стану релаксації і душевної рівноваги; активація різних функцій центральної нервової системи за рахунок створення збагаченого мультисенсорного середовища; стимуляція ослаблених сенсорних функцій (зору, слуху, тактильних відчуттів і т.д.); розвиток рухових функцій; створення позитивного емоційного фону, підвищення мотивації до проведення інших лікувальних процедур. 2.5. Області використання сенсорної кімнати Сенсорні кімнати можна використовувати в різних закладах: медичних, освітніх, психолого-педагогічних і медико-соціальних центрах. Сенсорна кімната – це важливий лікувальний засіб для людей, чиї можливості відчувати світ обмежені хворобою. Сеанси в сенсорній кімнаті можна включати в комплексну систему реабілітації пацієнтів з опорно-руховою патологією, затримками психомоторного та розвитку, неврозами, порушеннями зору, слуху, мови, що значно підвищує ефективність лікування, яке проводиться. Мозок та центральна нервова система визначає розвиток багатьох захворювань. В сенсорній кімнаті можна здійснювати немедикаментозний вплив, спрямований на зняття нервового та психічного напруження, відновлення працездатності. Негативні емоції залишають неприємні відчуття і, накопичуючись, можуть стати причиною хвороби (психосоматика). Але емоційне напруження, навіть найсильніше, не буде небезпечним для людини, якщо воно завершується розслабленням, відпочинком та позитивними емоціями. В освітніх закладах (особливо спеціалізованих) СК використовуються для: педагогічної корекції дітей в будинках дитини; проведення корекційних занять з дітьми, що мають різні сенсомоторні порушення, з дітьми із синдромом РДА; корекції ігрової діяльності; для розв’язання шкільних проблем (зняття стресів в період підготовки до екзаменів, корекції психічних процесів і ін.). В ППМС центрах для: для корекції психічного розвитку людей з захворюваннями нервової системи; реабілітації людей з підвищеною агресивністю та аномальною поведінкою; реабілітації людей, що зазнали насильства або інших стресових ситуацій; розвитку пізнавальної діяльності у людей з психоневрологічними відхиленнями; психоемоційних тренінгів для спеціалістів, робота яких пов’язана з гострими стресовими ситуаціями; розвитку мовлення і діагностики хворих з порушеннями слуху і мови. Крім того, сенсорні кімнати використовуються для організації дозвілля та релаксації здорових людей – дітей та дорослих. Перш за все це стосується людей, незадоволених своїх станом, самопочуттям або життєвою ситуацією, що виникла. Вправи в Сенсорній кімнаті з допомогою релаксаційних станів (м’язових розслаблень) допоможуть вивести людину із такого стану та повернути їй можливість активного, практичного управління ходом свого життя. 2.6. Загальні рекомендації по використанню Тривалість сеансів в сенсорній кімнаті складає 40-45 хвилин. Для легко збудливих дітей тривалість сеансу повинна бути скорочена. При використанні сенсорної кімнати як приміщення для психотерапії тривалість сеансу визначається психотерапевтом індивідуально. Після відвідування СК у людини повинно бути відчуття спокою та відпочинку, навіть якщо заняття були спрямовані на розвиток певних когнітивних процесів, тим більше, якщо була поставлена чітко визначена мета: нормалізація психоемоційного стану. Тут важливо задіяти емоційний фактор, котрий забезпечить велику продуктивність за мінімальний час. Форма проведення занять залежить від індивідуальності та творчого підходу пацієнта і педагога-психолога. Заняття повинні проводитись підгрупами по 2-4 людини або індивідуально. Кількість людей на заняттях визначається цілями роботи, віком пацієнтів та розмірами приміщення. Заняття в сенсорній кімнаті з дітьми проводяться індивідуально, особливо якщо необхідно досягнути релаксаційного ефекту. При використанні сенсорної кімнати для проведення занять по релаксації дорослих можливе проведення фронтальних занять (10-15 чоловік). З дітьми заняття повинні проводитись в формі гри. Тривалість ігор залежить від індивідуальних особливостей. 2.7. Протипоказання Протипоказаннями для проведення сеансів в Сенсорній кімнаті є глибока розумова відсталість, інфекційні захворювання. Частковими протипоказаннями є наявність у пацієнтів частих епілептичних припадків, в даному випадку використовуються лише релаксаційні прийоми. При роботі з людьми, що мають неврологічні порушення, необхідно враховувати спеціальні рекомендації невропатолога. Так, наприклад, при судомній готовності та епісиндромі не можна використовувати світлові прилади, що мерехтять, та ритмічну музику, щоб уникнути погіршення стану. При роботі з гіперзбудливими дітьми необхідно знизити навантаження на сенсорику, виключити елементи активної стимуляції. При роботі з тривожними дітьми слід уникати різких переходів від одного стимулу до іншого. 2.8. Методики роботи Для роботи в сенсорній кімнаті можна використовувати методики світло-, кольоро-, звуко- та ароматерапії для впливу на стан пацієнта через відповідні органи чуттів. Зору належить найбільш відповідальна роль в процесі пізнання навколишнього світу. За допомогою очей ми отримуємо до 90% інформації. Крім того, „гарна пожива для очей” – кращий засіб для зняття нервового та м’язового напруження. Світло- і кольоротерапія ґрунтуються на впливі на організм людини через орган зору – очі. Світлотерапія може допомогти тим, хто потерпає від сезонної депресії. Найчастіше її симптоми проявляються тоді, коли організму не вистачає сонця (особливо в осінньо-зимовий період). Елементарні частинки світла – фотони – впливають на процеси, що відбуваються в організмі: – здійснюють передачу інформації з навколишнього середовища, а також зсередини організму між клітинами, тканинами та органами; – покращують стан імунної системи; – регулюють функції багатьох гормонів; – задають та підтримують ритм добових коливань. Кольоротерапія використовується для впливу на настрій та загальний стан людини. Вже сотні років тому єгиптяни будували цілющі храми кольору. Купання пацієнту в воді, забарвленій різними кольорами, давало різні результати. Ось описані в літературі приклади впливу на організм деяких кольорів: ЧЕРВОНИЙ – активізує, стимулює; ОРАНЖЕВИЙ – відновлює, зігріває, стимулює; ЖОВТИЙ – укріплює, тонізує; ЗЕЛЕНИЙ – компенсує енергетичні втрати, ослаблює напруження, заспокоює; СИНІЙ – заспокоює, стримує, охолоджує емоції; ФІОЛЕТОВИЙ – надихає, заспокоює, знімає напруження. Звуки оточують нас з усіх сторін. Вони можуть бути для людини приємними і корисними або викликати в неї відразу, дисонуючи з її душевним світом. Відомо, що шум порушує логіку мислення, викликає невпевненість, дратівливість. Щоб уникнути цього, необхідне правильне розуміння впливу музики та будь-яких звуків на живий організм. Звукотерапія – це один з найбільш цікавих і поки що малодосліджених напрямів традиційної медицини. Терапевтичний ефект цієї методики базується на частотному коливанні різних звуків, що резонують з окремими органами, системами або усім організмом людини в цілому. Оскільки звуків безліч, то і методика звукотерапії підрозділяється на ряд більш вузьких та специфічних напрямів. Так, від неї відокремилась і в останній час отримала велике визнання музикотерапія. Музикотерапія – психотерапевтичний метод, що ґрунтується на цілющому впливі музики на психологічний стан. З давніх часів відомо про сприятливий вплив музичних творів на стан здоров’я люди позитивні емоційні переживання під час прослуховування приємних для слуху музичних творів підсилюють увагу, тонізують центральну нервову систему. Розрізняють пасивну і активну форми музико терапії. При пасивній музико терапії пацієнтам пропонують прослуховувати різні музичні твори, що відповідають стану їх психологічного здоров’я. При активній музико терапії пацієнти самі беруть участь у виконанні музичних творів, використовуючи при цьому як звичайні музичні інструменти, так і незвичайні, наприклад, власне тіло (оплески, постукування і ін.). Основною метою в даному випадку є інтеграція індивіда в соціальні групи, оскільки в музичній співтворчості добре відпрацьовуються різні комунікативні навички, усувається підвищена сором’язливість, крім того, формується витримка та самоконтроль.
За своїм призначенням класичні твори діляться на дитячі, релаксаційні, активізуючі та змішані. Музичні етюди діють на певні нервові клітини і викликають відповідний ефект: розслабляють, заспокоюють і т.д. Тому, якщо треба поспілкуватись на музичному рівні з дитиною, як ще ненародженою, так і на перших роках життя, то використовуються різні колискові: „Спи, моя радість, засни” (Моцарт – Фліс), „Сон приходить на поріг” (Дунаєвський – Лєбєдєв-Кумач), „За піччю співає цвіркун” (Островський – Петрова), „Колискова для Світлани” і т.п. Релаксаційні властивості мають, наприклад, уривки із наступних творів: Бах І.С. „Арія з сюїти №3”, повільні частини з Бранденбургських концертів; Шуберт Ф. „Аве-Марія”, 2-а частина 8-ї симфонії; Белліні В. „Каватина Норми”; Вівальді А. „Зима”; Бетховен Л. Другі частини фортепіанних сонат (8, 14, 23); Чайковський П. Анданте кантабіле із 5-ї симфонії; „Червень” і „Жовтень” із циклу „Пори року” та ін. До активізуючи музичних творів відносять, наприклад, твори В. Моцарта – перші та треті частини із фортепіанних сонат та концертів, „Рондо” з „Маленької нічної серенади”, уривки із опери „Чарівна флейта”; П. Чайковського – вальси з балетів, „На трійці” із „Пір року”, уривок із фіналу 4-ї симфонії; М. Глінки „романси”; А. Вівальді „Весна”; Л. Боккеріні „Менует” і ін. Спокійна класична музика покращує інтелектуальну роботу мозку, понижує тиск та активізує імунну систему організму. До ще одного терапевтичного напряму звукотерапії можна віднести лікування звуками природи. Цієї методики як самостійної не існує, але вона органічно вписується до багатьох напрямів традиційної медицини, зокрема, психотерапії. Нюх в людей розвинений не так сильно, як інші відчуття, але його значення часто недооцінюється. Аромати супроводжують нас все життя, саме вони здатні викликати найвіддаленіші та дорогі спогади, вони поетичні й прекрасні, але, виявляється, ще й корисні. В основі ароматерапії лежить принцип впливу на організм людини натуральних ефірних масел, котрі використовувались для лікування та профілактики захворювань з найдавніших часів. Ароматичні рослини і масла тисячоліттями використовуються в якості фіміамів, в парфумерії та косметиці, кулінарії та медицині. Давні греки відкрили, що рослинні есенції справляють різний вплив і можуть: збуджувати; освіжати; розслаблювати; присипляти. Термін „ароматерапія” було створено в 1928 році французьким хіміком Гаттефоссе. Ароматерапія – це не лише лікування за допомогою нюху та емоцій. Крім запаху кожне ароматне масло складається із комбінації певних речовин, які певним чином взаємодіють з хімічними елементами організму, котрі в свою чергу впливають на певні органи або системи в цілому. Наприклад, масла, при їх використанні для масажу, легко всмоктуються через шкіру та переносяться по усьому тілу. Всі масла без винятку мають бактерицидні, антисептичні та проти запалювальні властивості, сприятливо впливають на нервову систему, активно зберігають та відновлюють красу шкіри та волосся, обновляють механізм саморегуляції в організмі. Багато масел очищують організм від шлаків, лікують травлення, нейтралізують отрути і т.д. Кожному аромату властиві свої переваги: чабрець, ромашка, бергамот, лимон – це аромати широкого спектру дії; лимонник, меліса, шалфей – стимулятори; ладан, сандал, душиця – релаксатори; троянда, сосна, герань, мирро, трояндове дерево – мають відновлювальні властивості; мускатний горіх, шалфей – зігріваючі та тонізуючі властивості; ладан, лаванда, м’ята – охолоджуючі. Одним із основних правил підбору ефірних масел є „схвалення” запаху. Якщо аромат ефірного масла не подобається пацієнту, його слід замінити іншим, з подібними властивостями. Необхідно пам’ятати. Що більшість масел в чистому вигляді викликає легке почервоніння, печіння шкіри. Ця реакція природна і проходить на протязі 1-2 хвилин. Не можна наносити на шкіру нерозведені ефірні масла, особливо сильнодіючі (гвоздика, кориця, мигдаль, шалфей, мускатний горіх і т.д.), оскільки це може викликати опік або подразнення. При схильності до алергічних реакцій (особливо на ацетон, бензин, лаки та фарб) до проведення процедур слід провести тест на чутливість. Для цього 2%-ну суміш ефірного масла слід нанести на одну із точок внутрішньої поверхні передпліччя, ліктьової ямки, задньої поверхні шиї або за вухом. Через 12 годин при відсутності реакції можна проводити процедуру. 2.9. Рекомендації з використання в різних вікових групах В залежності від проблематики і віку пацієнта використовуються різні прийоми і методи роботи в Сенсорній кімнаті. Для підбору ігор та занять можна використовувати різноманітну методичну літературу. Тільки не слід бачити в запропонованих іграх готові рецепти, вони повинні лише слугувати стимулом для самостійної творчості. Ранній вік. Заняття в Сенсорній кімнаті є одним із напрямів медико-педагогічної корекції дітей першого року життя з перинатальним враженням ЦНС. Заняття проводяться в основному індивідуально, іноді в малих підгрупах. Схвалюється присутність на занятті близької дитині людини (мами) – це знижує тривожність малюка. Кількість занять визначається індивідуально і залежить від динаміки розвитку. Тривалість занять також підбирається індивідуально і залежить від особливостей адаптації дитини, її емоційних реакцій. Перед початком занять проводиться діагностика, в ході якої виявляється сфера розвитку, що найбільше відстає, на яку і спрямовується основний стимулюючий вплив. І. Коректування зорово-моторної координації, орієнтувальних реакцій. Для цього по черзі використовуються бульбашкова колона, дзеркальна сфера і інші зорові стимули, рухомі конструкції (мобайли). Приблизний хід заняття: – Світлокольоровий фон вимкнено. – Взяти дитину на руки, щоб її тіло розміщувалось вертикально. За необхідності підтримувати спину і голову дитини. – Ввімкнути колону і піднести до неї дитину так, щоб вона зафіксувала її поглядом. – Повільно повертаючи дитину слідкувати за тим, щоб вона продовжувала утримувати колону в полі зору. – Через деякий час вправу повторити (можливі 3-4 повтори). – Потім вимкнути колону і ввімкнути дзеркальну сферу. Зверніть увагу на розділ протипоказань. ІІ. На корекцію слухових орієнтувальних реакцій. Для цього використовуються різноманітні музичні інструменти, брязкальця, дзвіночки. Важливо, щоб інструменти, які використовуються, мали звуки різної висоти та інтенсивності. Для того, щоб дитина навчилась повертати голівку до джерела звуку, спочатку використовуйте яскраві гучні іграшки. Розмістіть іграшку перед дитиною та переміщайте її повільно в сторону малюка, видаючи звук. Слідкуйте за тим, щоб дитина повертала голівку слідом за іграшкою. Якщо ж вона її загубила, то почніть спочатку. В міру того, як дитина почне звертати увагу на близькі звуки, поступово збільшуйте відстань між джерелом звуку і дитиною. Відтворюйте звук із різних місць кімнати. ІІІ. Для розвитку тактильних відчуттів. Використовуються предмети різної форми із різного матеріалу. Якщо дитина не бере предмет в руку, то акуратно затисніть її кулачок і вкладіть їй іграшку, масажний валик або кульку. Візьміть руку малюка, злегка потрусіть, розслабляючи її. Погладьте відкритою долонькою дитини різні предмети на тактильній панелі (по черзі правою та лівою рукою). Коди дитина почне брати предмети в обидві руки, пропонуйте їй кульки, піднесіть її до колони і допоможіть обійняти її долоньками. Малюк відчує легку вібрацію, а бульбашки привернуть його увагу. IV. Для розвитку емоційної сфери На першому році безпосереднє емоційне спілкування дитини з дорослим є ведучою лінією її нервово-психічного розвитку. Сенсорна кімната дозволяє збагатити дитину позитивними емоціями. Спілкуйтесь з дитиною ласкаво, посмішкою та ніжним словом заохочуйте виконання нею дій. Використання Сенсорної кімнати значно скорочує етап встановлення емоційного контакту з дитиною, а цей етап є початковим у всій психокорекцій ній роботі. V. Розвиток загальної моторики. В Сенсорній кімнаті зручно проводити роботу по стимуляції і розвитку загальних рухів, оскільки м’які мати на підлозі та стінах створюють безпечну обстановку, де дитина захищена під час падінь та ударів. М’який простір забезпечує широку свободу рухів для пересування малюка. Молодший шкільний вік. Цей вік є сенситивним для розвитку сприйняття, на його основі розвиваються пам’ять, мислення, увага. В основі формування і розвитку вищих психічних функцій лежить складний процес інтеграції зовнішнього світу у внутрішній. „Розвиток сприйняття різної модальності створює ту первинну базу, на якій починає формуватись мова” (Л.С. Виготський). Тому дуже важливо при різноманітних порушеннях особливу увагу приділяти розвитку сприйняття. Корекційна робота в Сенсорній кімнаті спрямована на поетапне включення та синхронізацію усіх сенсорних потоків через стимуляцію різних органів чуттів. Оскільки велика кількість подразників може викликати в дитини негативні емоції, знайомство з Сенсорною кімнатою слід починати, коли всі стимулятори вимкнені. Для дітей корисно на заняттях для усунення одноманітності використовувати казкові сюжети, де використання якого-небудь тренажера буде частиною казки. Перед входом в кімнату дітям можна розказати про те, що вони зараз потраплять в чарівну кімнату, а щоб чари не зникли, слід виконувати завдання. Починати краще за все з занять, спрямованих на розвиток шкірно-кінестетичної (загальної) чутливості, оскільки даний вид чутливості за К.Д. Хомською, будучи філогенетично одним з найдавніших, може бути представлений як база для формування зорового та слухового сприйняття. Кінестетична чутливість є основою усіх видів рухів. Можна виділити два напрями в даній роботі: – розвиток рецепторів, що містяться в шкірі; – розвиток рецептрів, що знаходяться в м’язах, суглобах, сухожиллях. Для цього можна використовувати сенсорні панелі для рук і ніг, сухий басейн і деякі інші тактильні стимулятори. Як доповнення можна використовувати Монтессорі-матеріали (тактильні пластинки, важкі дощечки, рамки та вкладиші). На спеціальних панелях для розвитку тактильної чутливості розміщені предмети різної форми та фактури – з ворсу, тканини, дерева, пластмаси і т.п. Обмацуючи їх, дитина вчиться розрізняти різні властивості предметів: теплий – холодний, м’який – жорсткий, круглий – квадратний. Покращується зорово-моторна координація та чутливість кінчиків пальців. Вони дають можливість освоєння нових відчуттів, що особливо важливо для дітей з проблемами зору та слуху. Сухий басейн, наповнений пластиковими кульками – чудовий засіб для точкового масажу усього тіла, крім того, постійна зміна положення тіла в басейні сприяє розвитку вестибулярного апарату. В Сенсорній кімнаті можна проводити ігри, спрямовані на розвиток тактильної чутливості, наприклад, гру в „Чарівний мішечок”. В залежності від теми заняття в непрозорий мішечок кладуть різноманітні за формою та матеріалом предмети. Дитина знаходить предмет за назвою. Наприклад, в мішечок можна покласти письмове приладдя і попрохати дитину не дивлячись знайти гумку, олівець, ручку. Дітям з проблемами уваги не варто класти в мішечок багато предметів. Для початку можна покласти один предмет і попрохати на дотик відгадати, що це таке. Найбільш сильним та найбільш емоційно забарвленим (казковим) ефектом наділені світлові стимули. Підлітковий вік. Спектр роботи з даною віковою категорією досить широкий. Підлітки часто з недовірою ставляться до дорослих, тому необхідно перед початком роботи з будь-якими проблемами налагодити з ними стосунки. Сенсорна кімната створює безпечну, дружню обстановку, яка якраз сприяє створенню таких довірчих стосунків. Перед початком роботи в Сенсорній кімнаті або на початкових її етапах необхідно з’ясувати теми, що цікавлять підлітка, музику, якій він надає перевагу. Від цього залежатиме подальший вибір обладнання для роботи. В сенсорній кімнаті можна ефективно працювати з дітьми та підлітками з девіантною поведінкою, які зазнали насилля, травмовані, виховуються в середовищі гіперопіки або бездоглядні. Внаслідок перерахованих причин в дітей може виникнути схильність до руйнівних дій, агресивність, різкі та немотивовані коливання настрою, надмірна сором’язливість, вразливість або підвищена образливість. В спокійній, довірливій обстановці Сенсорної кімнати в дитини створюється враження захищеності, спокою, впевненості у собі. Комплексна терапія дітей та підлітків, що мають емоційні порушення внаслідок різних травмуючих ситуацій повинна бути спрямована на зниження проявів посттравматичного синдрому, зняття м’язової та психоемоційної напруги, розвиток комунікативних навиків. Для цього необхідно вирішити ряд завдань: відновлення емоційного комфорту, зняття тривоги; створення відчуття безпеки, захищеності; досягнення релаксуючого ефекту; повернення здатності відчувати своє тіло; відновлення тактильної чутливості; розвиток позитивного спілкування і взаємодії з іншими дітьми та дорослими. 2.10. Вправи по релаксації Ноги
Підніміть ліву ногу, поверніть її носком до себе та напруж її. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження (верхня та нижня частини стегна, коліно, гомілка, передня та задня частина стопи і носок). Повільно розслабте ногу та опускайте її, поки стопа не виявиться на підлозі. Впевніться, що нога повністю розслаблена. Помітьте та запам’ятайте різницю в м’язових відчуттях. Повторіть вправу з правою ногою. Живіт Напружте живіт, втягнувши його та зробивши твердим, як дошка. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження. Повільно розслабте живіт. Помітьте, як відчувають себе м’язи, що розслаблюються, потім розслабте їх повністю. Помітьте та запам’ятайте різницю в м’язових відчуттях. Спина Нахиліться вперед. Відведіть лікті максимально назад та спробуйте звести лопатки. Відмітьте ті місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження. Повільно розслабтеся, випряміться в кріслі та витягніть руки до тих пір, поки вони не ляжуть на коліна в розслабленому стані. Помітьте, як почувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Грудна клітина Напружте грудну клітину. Спробуйте стиснути її. Відмітьте місця, в яких відчуваєте максимальне напруження. Повільно розслабте груди. Помітьте, як відчувають себе м’язи, що розслаблюються, потім розслабте їх повністю. Помітьте різницю в м’язових відчуттях. Нижче поясу Напружте нижню частину тіла, включаючи стегна та сідниці. Ви повинні відчути, що немовби піднялись над кріслом. Ви можете помітити, що Ваші ноги теж трішки напружились. Відмітьте ті місця, в яких відчуваєте максимальне напруження. Повільно розслабтеся в кріслі. Помітьте різницю в м’язових відчуттях. Руки Випряміть праву руку, стисніть кулак і напружте руку від плеча до кисті. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження (біцепси, передпліччя, внутрішня сторона долоні, лікоть, зверху та знизу зап’ястя та пальці). Зверніть особливу увагу на області, які напружені більш за все. Повільно розслабте руку, починаючи з передпліччя до тих пір, поки вона не ляже на коліна в розслабленому стані. Помітьте, як відчувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Помітьте різницю в м’язових відчуттях. Повторіть вправу з лівою рукою. Шия Напружте шию. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження (кадик, м’язи збоку та ззаду шиї). Зверніть увагу на ті області, що напружені більш за все. Повільно розслабте шию. Помітьте, як відчувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Помітьте різницю в м’язових відчуттях. Повторіть вправу з лівою рукою.
Лоб Наморщіть лоб. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження (над перенощицею та під кожною бровою). Повільно розслабте лоб і особливо уважно слідкуйте за тими областями, котрі напружені більш за все. Спостерігайте кілька секунд, як почувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Помітьте різницю в м’язових відчуттях. Очі Дуже щільно заплющіть очі. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження. Ваші очі повинні бути напружені в верхній та нижній частинах повік та по зовнішніх і внутрішніх краях очей. Зверніть особливу увагу на ті області, що напружені більш за все. Поступово розслабте очі, повільно розплющуючи їх. Помітьте різницю в м’язових відчуттях. Ніс Наморщіть ніс. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження (переносиця та ніздрі). Зверніть особливу увагу на ті області, що напружені більш за все. Поступово розслабте ніс, знявши усе напруження. Поспостерігайте декілька секунд, як відчувають себе м’язи, що розслаблюються, потім розслабте їх повністю. Відмітьте різницю в м’язових відчуттях. Посмішка Широко посміхніться. Відмітьте місця, в яких Ви відчуваєте максимальне напруження (верхня та нижня губа, щоки). Губи повинні бути широко розтягнуті. Поступово розслабте обличчя. Поспостерігайте декілька секунд, як відчувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Язик Міцно притисніть язик до піднебіння. Відмітьте місця, де Ви відчуваєте максимальне напруження (між піднебінням та язиком, м’язами під нижньою щелепою). Повільно розслабте ці м’язи, опускаючи язик донизу. Зверніть особливу увагу на ті області, що напружені більш за все. Відмітьте, як відчувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Відмітьте різницю в м’язових відчуттях. Щелепи Напружте щелепи. Відмітьте ті місця, де Ви відчуваєте максимальне напруження (м’язи з обох сторін обличчя та скроні). Повільно розтисніть щелепи і відмітьте відчуття звільнення. Відмітьте, як відчувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Відмітьте різницю в м’язових відчуттях. Губи Підіжміть губи. Відмітьте місця, де Ви відчуваєте максимальне напруження (верхня та нижня губа, кутики губ). Зверніть особливу увагу на ті області, які напружені більш за все. Повільно розслабте губи. Відмітьте, як відчувають себе м’язи, що розслабляються, потім розслабте їх повністю. Відмітьте різницю в м’язових відчуттях.
3. НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ НАВИЧКАМ ПСИХОМ’ЯЗОВОЇ РЕЛАКСАЦІЇ В УМОВАХ СЕНСОРНОЇ КІМНАТИ Наведені нижче методичні рекомендації призначені для використання в роботі з дітьми та підлітками, що мають емоційні проблеми. 3.1. Вступ Емоційні проблеми і труднощі вольового самоконтролю є найвідчутнішою проблемою для дітей та підлітків шкільного віку. Так, підвищена тривожність та схильність до переживань депресивного характеру проявляються в таких труднощах, як страхи контрольних, екзаменів та відповідей біля дошки, тривожні переживання шкільної неуспішності, підвищене нервово-психічне навантаження в умовах напруженої шкільної програми, та відображаються в порушеннях астенічного характеру (головний біль, порушення сну, зниження рівня довільної концентрації, переключення та розподілення уваги, психомоторні порушення на зразок тиків, розгальмованості і ін.) [10]. Знижений вольовий самоконтроль є типовою проблемою для імпульсивно-гіперактивної групи дітей [3, 9, 13], будучи опосередкованим фактором у виникненні труднощів соціальної адаптації, виникненню делінквентної поведінки і, в подальшому, можливого втягування в групи підлітків, що зловживають психоактивними речовинами [3, 13, 16]. Крім рекомендацій загального психогігієнічного характеру, навчання дітей навичкам соціальної поведінки, плануванню вирішення учбових проблем, навчання батьків навичкам оптимальної батьківської поведінки, направлень на консультацію до невропатолога і/або дитячого психіатра часто встає необхідність в навчанні дітей навичкам психом’язової саморегуляції. Психом’язова релаксація (аутотренінг) – спеціальний метод самостійного впливу на свій організм, що знімає стрес шляхом глибокого м’язового розслаблення, зміни функціонального стану нервової системи. До переваг цього методу належать: 1) простота в навчанні; 2) наукова обґрунтованість; 3) глибокий та стійкий ефект при зовнішній поверхневості рівня психологічного припрацювання; 4) можливість самостійної домашньої роботи; 5) одночасне досягнення навчання та відпочинку в процесі занять; 6) можливість роботи в групі; 7) можливість використання базового навику релаксації для багатьох цілей: зняття фобічних реакцій на ситуації екзамену, організація відпочинку, кращий контроль імпульсивності, психопрофілактика верето-судинної дистонії та психосоматичних розладів. Використання при аутотренінгу цільових формул дозволяє прискорити та закріпити процес самовиховання корисних звичок та рис. В цьому напрямі існують чисельні розробки [1, 7, 9, 14], що довели свою корисність. Ефективність аутотренінгу при корекції тривожно-депресивних станів тапере втом оцінюється як така, що досягає 80% успішності [13]. Надзвичайно доцільним є також проведення занять з навчання психом’язовій саморегуляції в умовах спеціальної сенсорної кімнати. В цілому, переваги об’єднання навчання психом’язовій саморегуляції з умовами Сенсорної кімнати можна визначити наступним чином: 1) сенсорна кімната своєю ізольованістю, незвичайністю обстановки природнім чином створює відповідний настрій релаксації, уникнення стресуючих стимулів зовнішнього світу; 2) використання спеціальних матів, подушок та сухого басейну дозволяють значно легше, аніж крісла та кушетки створити положення тіла, зручне для навчання довільній релаксації; 3) оптичні ефекти сенсорної кімнати дозволяють перемикати увагу, відвертаючи від фруструючих тем; 4) світло-звуко-тактильна стимуляція в сенсорній кімнаті легко може асоціюватись з природними релаксуючими об’єктами. Що підсилює глибину релаксації. Доведено, що заняття в умовах Сенсорної кімнати сприяють зниженню гніву [11]. Можливе вираження емоцій в танці, уявляючи себе в образі тварини, що відповідає характеру музики [2], використання стимулів Сенсорної кімнати (спеціального освітлення, тактильних доріжок, смуг, що звиваються) для того, щоб уявити образи, пов’язані з природою [2]. Позитивні емоції є потужним антистресовим фактором, вважається, що періоди емоційного напруження у людини навіть в найгостріших ситуаціях не є небезпечними для здоров’я, якщо вони завершуються періодами активного відпочинку, розслаблення, супроводжуються позитивними емоційними відчуттями [12]. Коли дитина дивиться, наприклад, на трубки з бульбашками, що світяться, слухає спеціально підібрану музику і згадує певні травмуючи події, важкі емоції травмуючої події, що до цього утримувались, стираються із пам’яті [8]. 3.2. Цілі та завдання занять 1. Навчання способам емоційної саморегуляції. 2. Дати в доступній формі уявлення про механізми протікання стресової реакції та взаємозв’язку м’язового напруження з емоційним напруженням. 3. Навчити способам розслаблення м’язів. 4. Допомогти скласти і використовувати персональні (цільові) формули самонавіювання. 5. Укріпити установку на турботливе ставлення до свого тіла. Адресат: Діти та підлітки віком від 9 до 17 років, що страждають на тривожні, депресивні, психосоматичні розлади, особистісні розлади, мають імпульсивну поведінку, неадекватні звички. Протипоказаннями для занять з даної програми є діабет, стан гострого інфаркту міокарду або зразу після нього, глаукома, психози, лікування електросудомною терапією в минулому, зловживання алкоголем і наркотичними речовинами, епілепсія. 3.3. Технологія навчання 1. Обговорення і дискусії. 2. Практичні вправи. 3. Завдання для самостійної роботи за межами сенсорної кімнати. 3.4. Умови проведення Заняття проводяться в групах кількістю до 3 дітей. Необхідна достатня звукоізоляція приміщення. Таким чином, програма передбачає 10 годин роботи в аудиторії (сенсорній кімнаті) та 15 годин самостійної роботи, всього 25 годин. 3.5. Учбово-тематичний план занять Тема занять Об’єм (в астрон. год.) № заняття В аудиторії (сенсорній кімнаті) Самостійна робота Порушення емоційно-вольових реакцій та їх фактори („Чому мені буває важко”) 1 0 1 Вплив м’язової релаксації на стан психіки та організму. Роль самонавіювання 0,5 1 2 Знайомство з сенсорною кімнатою 0,5 0 2 Первинні навички м’язової релаксації 1 2 3 Формули групи „Важкість” 2 2 4,5 Формули групи „Тепло” 2 2 6,7 Формула „Моє сонячне сплетіння тепле” 0,5 1 8 Формули „мій лоб приємно прохолодний”, „Моя потилиця та шия м’які, розслаблені” 0,5 1 8 Робота з цільовими формулами 1 3 9 Скорочені формули релаксації 1 3 10 Всього: 10 15 - 3.6. Зміст занять Заняття №1 Тема: Порушення емоційно-вольових реакцій та їх фактори („Чому мені буває важко”). Завдання: 1) формування групи; 2) знайомство з програмою; 3) тестування. Учасники занять проходять реєстрацію. Організується знайомство один з одним в колі. Ведучий пояснює мету занять: розвиток умінь регулювати свій настрій, ступінь втоми та поведінку. Наводяться приклади, близькі до проблем учасників групи, але такі, що не вказують прямо на них. Дітей просять висловитись щодо того, наскільки близькі такі ситуації їм особисто. Обумовлюється об’єм занять, імовірні результати. Обговорюються основні правила групи: 1) відвідування усіх занять; 2) самостійні заняття вдома; 3) зосередження на виконанні вправ на заняттях; 4) дотримання правил користування Сенсорною кімнатою; 5) недопустимість запізнень (особи, що запізнились, не допускаються на заняття); 6) ведення щоденника. Ведучий пояснює дітям на доступному для їх віку рівні механізми виникнення надмірних емоційних реакцій та імпульсивної поведінки. Дається анкета на конкретизацію емоційно-вольових проблем (результати не обговорюються в групі). Пояснюється необхідність ведення щоденника занять. Дається завдання на самостійні записи вдома у щоденник не менше трьох ситуацій, які складали проблему для учасників з оцінкою ступеню напруженості в балах, супутніх обставин, характеру емоційно-поведінкової реакції, наслідків та уявлень про бажану реакцію в даній ситуації. Заняття №2 Тема: Вплив м’язової релаксації на стан психіки та організму. Роль самонавіювання. Знайомство з Сенсорною кімнатою. Завдання: 1) пояснити механізми впливу на власний стан; 2) познайомити з Сенсорною кімнатою, допомогти освоїтись в новій обстановці [5]; 3) пояснити правила поведінки в Сенсорній кімнаті. Спочатку перевіряється виконання домашнього завдання. При його виконанні дитина отримує заохочувальні бали. Діти, що виконали завдання особливо старанно, отримують додаткові заохочувальні бали. Звертається увага на необхідність роботи з щоденником, наводяться приклади із практики ведучого, що доводять користь від щоденника. Аналізуються типові проблемні ситуації і бажані реакції. Пояснюється залежність емоційного стану від м’язової напруги, спрямованої уяви і мислення, самонавіювання. Пояснюються правила поведінки в Сенсорній кімнаті. Діти знайомляться з Сенсорною кімнатою. Домашнє завдання: продовження самоспостережень. Спостереження за розслабленням/напруженням в різних ситуаціях.
Заняття №3 Тема: Первинні навички м’язової релаксації. Завдання: 1) перевірити домашнє завдання; 2) показати та роз’яснити прийоми релаксаційної гімнастики (див. додаток); 3) показати положення тіла, лежачи на спині, для проведення релаксації; 4) навчити формулі „Я спокійний”; 5) навчити прийому „Сканування” (відчути м’язи, розслабити); 6) сформувати навичку спокійного прослуховування музики; 7) навчити способу виходу з релаксації. Домашнє завдання: Релаксаційна гімнастика. Опанування пози релаксації з формулою „Я спокійний” та прослуховування релаксаційної музики. Заняття №4 Тема: формули самонавіювання „Важкість”. Завдання: 1) перевірити домашнє завдання; 2) навчити формулі „Моя рука важка”. Домашнє завдання: Релаксація за схемою: Я спокійний. Моя рука важка. Я спокійний. /Вихід/ Заняття №5 Тема: формули самонавіювання „Важкість”. Завдання: 1) перевірити домашнє завдання; 2) навчити формулам „Мої руки важкі”, „Мої ноги важкі”, „Мої руки та ноги важкі”. Домашнє завдання: Релаксація за схемою: Я спокійний. Моя рука важка. Я спокійний. Мої руки важкі. Я спокійний. Мої руки та ноги важкі. Я спокійний. /Вихід/ Заняття №6 Тема: формули групи „Тепло”. Завдання: 1) перевірити домашнє завдання; 2) навчити формулам „Моя рука тепла”. Домашнє завдання: Релаксація за схемою: Я спокійний. Моя права рука важка. Я спокійний. Мої руки та ноги важкі. Я спокійний. Моя права рука тепла. /Вихід/ Заняття №7 Тема: формули „Моє сонячне сплетіння тепле”. Завдання: 1) перевірити домашнє завдання; 2) пояснити положення сонячного сплетіння та його роль в життєдіяльності організму та самопочутті; 3) навчити формулі „Моє сонячне сплетіння тепле”. Домашнє завдання: Релаксація за схемою: Я спокійний. Моя рука важка. Я спокійний. Мої руки та ноги важкі. Я спокійний. Моя рука тепла. Я спокійний. Мої руки та ноги теплі. Я спокійний. Моє сонячне сплетіння приємно тепле. Я спокійний. /Вихід/ Заняття №8 Тема: формули „Мій лоб приємно прохолодний”, „Мої потилиця та шия м’які, розслаблені”. Завдання: 1) перевірити виконання домашнього завдання; 2) навчити формулам „Мій лоб приємно прохолодний”, „мої потилиця та шия м’які, розслаблені”. Домашнє завдання: Релаксація за схемою: Я спокійний. Мій лоб приємно прохолодний. Я спокійний. Мої потилиця та шия м’які, розслаблені. Я спокійний. „Цільова формула” (3-6 раз) з проміжним „Я спокійний”. /Вихід/ Заняття №8 Завдання: 1) перевірити домашні завдання; 2) показати способи короткострокової релаксації та мобілізації; 3) підсумувати проведену роботу. В роботі можуть використовуватись у слушний момент психотехнічні ігри та вправи, наприклад: 1) показати сите кошеня;, як просинається зранку кошеня; кошеня, що хоче погратись. Інші учасники намагаються вловити настрій та наміри того, хто показує [4]; 2) з подушок побудувати морський корабель [Караваєва], печеру, будиночок. На активаційному етапі можна підкидати кульки в сухому басейні, імітувати плескання долонями „по воді”, пірнання, „занурювання” в сухий басейн [8]. Обладнання: 1) сухий басейн, наповнений пластиковими кульками; 2) м’які мати. Подушки і ін..; 3) масажні доріжки; 4) дзеркальна сфера, що обертається, з прожектором; 5) стереомагнітофон з набором касет CD-дисків з музикою для релаксації та активації; 6) проектор динамічної заливки з набором коліс з кольоровими ефектами; 7) бульбашкова колона з кульками, що рухаються в рідині, та бульбашками з динамічним підсвічуванням.
